Руйнація

«Священник» - це вже п'ята частина, і тут Бруен просто зриває всі гальма. Якщо в «Драматурзі» він копирсався в мізках і темі залежностей, то тепер знову береться за католицьку церкву, яку вже добряче копнув у «Мученицях». Тільки цього разу ніякої тонкої соціальної критики - автор переходить до відкритого, жорстокого трешу.

Уявіть картинку: просто на вулицях Голвея знаходять понівечене тіло священника. Це вам не звичайна битовуха, а справжня показушна, моторошна страта. Раніше священники в Ірландії були недоторканними, такими собі богами, яким дозволялося карати й милувати. А тепер Бруен тупо перевертає гру: той, хто мав абсолютну владу, стає жертвою дикого злочину. Сам характер вбивства тут - це такий собі жирний натяк. Це спроба не просто прибрати конкретного чоловіка, а кинути виклик всій інституції, яка роками ховала власні гріхи від знущань у притулках до педофілії.
Ну і, звісно, на тлі всієї цієї м'ясорубки Джек Тейлор продовжує летіти в прірву. Бруен підкидає йому нові, максимально болючі випробування - після чергових життєвих ударів Джек опиняється ще глибше на дні.
Його внутрішня ізоляція стає абсолютною. Він дедалі більше відмежовується від зовнішнього світу, опиняючись під замком у власній голові. Наодинці зі своїми демонами, почуттям провини і нескінченними книжковими цитатками. Раніше він міг сховатися від думок у гамірному пабі, а тепер реальність змушує стикатися з наслідками власних рішень сам на сам. Здається, він настільки втомився від цього життя, що просто не витягує цей тягар. Залишається тільки одне питання: чи захоче він взагалі розгрібати це все далі і чи вистачить сил довести справу до кінця?