Ритуал родини Масгрейвів

Сьогодні дізналася, що це оповідання Конан Дойл вважав одинадцятим за крутизною із дюжини оповідань про Шерлока Холмса. Мене теж воно вразило, насамперед драйвовістю та атмосферою пошуку, подеколи нагадало «Золотого жука» Едгара По. Відчула себе знову дівчинкою-підлітком, що прагне знайти..
Холмс на початку своєї детективної карʼєри якось зустрічає свого друга по коледжу Реджинальда Масгрейва, і той розповідає йому історію свого життя-буття і між іншим згадує про дивну поведінку свого дворецького Брантона, що вірою і правдою років з двадцять вірно служив його родині і мав славу ловеласа. Отож, нещодавно Реджинальд, як-то кажуть, заловив дворецького на гарячому (ні, не думайте, що гаряче - це інтимні веселощі дворецького: Конан Дойл не опустився до подібних еротичних описів), коли той вночі шукав у бібліотеці документи, повʼязані із давнім ритуалом родини Масгрейвів. Реджинальда це обурило, він не розібрався достеменно, що прислуга робила в приміщенні, але вирішив негайно її звільнити. Побоюючись сорому, дворецький просить дати місяць на пошук нової роботи, але господар погоджується максимум на тиждень. І ось минає три дні… і дворецький зникає. 
Що сталося із вірним слугою? Чому він зник, залишивши при цьому всі свої речі? Що такого він шукав насправді в бібліотеці і що це за ритуал такий у цій родині? Й, власне, яке відношення до цього всього має жінка чи жінки? Ех, закручено до неможливості. Хоча я знову приблизно на середині оповідання стала здогадуватися, в чому сутність справи. Невже для мене Конан Дойл став передбачуваним, як і Ден Браун? Зауважу, що твір було не один раз екранізовано, а це свідчить про його якість та популярність у читачів.