Сам за себе

Значить так, розкидаю по фактах за «Тенета зради» (в оригіналі воно ще перекладається як «Зраджують усі», що взагалі ідеально передає весь цей гнилий вайб). Якщо у «Венері» наш колишній хірург Дука Ламберті тільки відкинувся з кічі, ще ходив як прибитий і просто намагався не злетіти з котушок, то тут він уже конкретно стає на свої нові кримінальні рейки. Щербаненко знову закидає нас у той самий прокурений, депресивний Мілан, де всі один одного жорстко кидають і підставляють заради вигоди.

Зав'язка - чистий олдскульний нуар, від якого прям віє холодом. Уяви: туманна ніч, якийсь місцевий канал, і тачка тихенько булькає на дно. У салоні - солідний дядько з тіткою, які перед цим нормально так залили очі. Вроді все ясно - п'яні покатушки, не вписалися, кінці у воду. Але згодом до Ламберті завалюється мутний хмирь і заявляє, що його прислав такий собі адвокат Сомпані. І знаєш, у чому головний прикол? Цей Сомпані - саме той чувак, який щойно пішов на дно в тій самій машині. Опа! І наш Дука викупає, що щойно знову вляпався по самі вуха в дуже каламутну історію.

Далі починається просто лютий заміс. Спливає загадкова валіза (ну а як без неї у класичних розборках?), вилазить ціла купа максимально слизьких типів, і навколо стільки брехні, що дивуєшся, як вони самі в ній не плутаються. Ламберті тут уже не грає у няньку для проблемних мажорів. Він пре як танк. Чувак остаточно прощається з ілюзіями колись знову одягнути білий халат лікаря і розуміє, що копатися у кримінальному шлаку - це тепер його тема. Він стає ще цинічнішим, ще жорсткішим, але при цьому не скочується в повного відморозка - свій внутрішній кодекс у нього залізно тримається.

Читати це - суцільний кайф для тих, хто шарить за правильний, важкий саспенс. Щербаненко наганяє таку параною, що іноді фізично хочеться вимити руки після чергової глави. Це тобі не якийсь там пластиковий детективчик із глянцевими копицями і щасливим фіналом. Тут кожен сам за себе, і ніж у спину обов'язково прилетить - питання лише від кого і коли.