Щастя народжуюсь у парі

Це доволі магічна книжечка невідомого автора. Це псевдо одного з українських науковців, кандидата наук з держуправління, що за фахом є хіміком та вже пенсійного віку. Але хто він - не знаю. Однак перед нами дійсно мислитель, що у формі віршів у прозі а ла байок доносить думки про сутність існування. Головна думка розмислів - протистояння Весни і Осені. Це нібито дві протилежності, які ніяк не можуть поєднатися. Весна - час любові та цвітіння, Осінь - синонім самотності. В останньому розділі автор міркує, що таке щастя. Він каже дійсно глибоку річ: ми віримо в те, що щастя нам подарує чарівник, що воно швидко увірветься в наше життя. Але хіба щастя може бути подарованим? І чи буде це щастя нашим? Це ж буде щастя цього чарівника. Щастя ж народжується у парі. Я не знаю, що мав на увазі автор, але можу сказати про щастя бути матірʼю - це щастя могло зʼявитися тільки в парі, у парі з батьком дитини. Є люди, в яких немає дітей, проте вони одружені чи мають кохану людину поряд. Вони теж є щасливими, в парі. Виходить, що самотня людина є нещасною? Але ж можна бути в парі, тобто одруженим, і почуватися самотньо. Значить, самотність - то від самої людини залежить, чи разом вона з іншою людиною думками, чи поділяють вони спільні цінності.