Ще та штучка і китайці

«Дванадцять китайців і жінка» - це тупо еталонний палп-фікшн. Це той самий брутальний хардбойл, де головний герой розв'язує проблеми кулаками і гарматою, а ледь не кожна жінка в сюжеті - це ходячий «ред флег». До речі, тут повертається Девід Феннер - той самий лютий приватний детектив із легендарного роману «Немає орхідей для міс Блендіш».

Феннер чілить без серйозних справ, аж тут до нього завалюється Глорія Лідлер - просто нереальна краля з фігурою богині і банківським рахунком, від якого сліпить очі. Вона наймає його, щоб розібратися з якимись стрьомними листами, але, як ти викупаєш, усе це абсолютний скам і підстава. Феннер підривається у Флориду і там швидко розуміє, що вляпався в люту міжнародну схему. Виявляється, навколо крутиться жорсткий мафіозний бізнес - нелегальна переправа китайців з Куби до Штатів. І замість легких грошей Феннер отримує VIP-квиток у справжню м'ясорубку: за ним починають полювати кубинські головорізи, місцеві рішали та мафіозі, які взагалі не паряться про те, щоб когось мінуснути і скинути в океан.

Замість дощових і депресивних мегаполісів ми маємо сонячну Флориду, Кі-Вест і Кубу. Але за цим курортним вайбом і коктейлями ховається такий бруд, жорстокість і кримінал, що стає реально кріпово. Цей сонячний дисонанс тупо виносить мозок.
Глорія - це просто ікона маніпуляцій. Вона бреше як дихає, веде свою брудну гру і використовує мужиків як витратний матеріал. Спостерігати за тим, як Феннер намагається не поїхати дахом від неї і при цьому не зловити маслину - суцільний майндфак.
Феннер - це класичний сігма старої школи. Його б'ють, підставляють, намагаються пустити на корм рибам, але він просто випльовує кров, перезаряджає пушку і йде розвалювати кабінети ворогам. Жодних соплів чи рефлексій, тільки жорсткий, цілеспрямований двіж.