Що ховається за релігією?

Після моторошних подій у лісах Шварцвальду Пʼєр Ньєман і Івана Богданович отримують завдання, і цього разу воно веде їх по інший бік Рейну Рейн. Здається , тут усе має бути спокійно, тиша, сонце, виноградники Ельзасу Ельзас, де під чистим небом живе замкнена громада анабаптистів. Вони вирощують медово-золотий виноград і бережуть свої традиції , ніби час тут давно зупинився. А їхнє вино славиться на всю Європу.
Та ця ідилія тріскається в одну мить. У каплиці стається трагедія один із вірян гине. Нещасний випадок? Чи добре сплановане смерть, схована за мовчанням і вірою?
Паризькі детективи Ньєман і Богданович приїжджають щоб поставити запитання. Але що глибше вони занурюються в це відокремленне життя, то сильніше відчувають, за білими чіпіями й тихими молитвами ховається щось темніше. Тут не люблять чужих. Тут не говорять зайвого. І тут є речі, які краще не витягати на світло.  Бо під старими фресками, стерті роками фарби, зберігають не лише віру а ц таємниці, за які готові вбивати.
  Ньєман безкомпромісний слідчий. Він замкнутий і внутрішньо надломлений. Його досвід підсилює усвідомлення, що світ не піддається логіці. Він тут не герой рятівник, а радше спостерігач. Він сильний аналітик.  
Івана Богданович повна протилежність Ньєману за темпераментом. Вона більш імпульсивна, різка і емоційно відкрита, вона не просто розслідує, вона пропускає через себе, те що бачить.  
Закрита громада, це не просто фон, а повноцінний «колективний персонаж». Люди тут ніби втрачають індивідуальність, підпорядковувавшись ідеї очищення. Автор не робить їх фанатиками, але їхня психологія тримається на відмові від себе , рішення тут приймає «Віра» а не людина.
Якщо хочете прочитати незвичну тему але з детективною лінією, книга гарно впорається , а якщо любите закриті товариства і їхні таємниці то взагалі будуть гарні враження.  
Динамічний детектив , який швидко читається , а кінцівка здивує і змусить відчути новий стиль. Моя думка книга варта уваги і свого жанру.