Що ж там було насправді?

Є в цій книзі щось дуже притягуєче. Така собі тиха, тривожна атмосфера, яка поступово затягує. Спочатку здається, звичайна детективна історія. Але чим далі тим більше відчуття, що за цим всім стоїть щось темніше і глибше.
Сюжет починається просто у 1981 році на Тернопільщині помирають люди після води з джерела. І не простого а «чарівного» . Кажуть , воно допомагає добрим і карає поганих. І от тут виникає головне питання, це справді містика чи добре продуманий злочин? Саме цю таємницю і береться розплутувати Ігор Князевич.  
Мені дуже сподобалась, як автор передає атмосферу села. Воно ніби відрізане від світу, свої правила, свої люди, своя правда. Чужих тут не люблять, і це відчувається в кожній сцені. Через це напруга не кричить, а тихо наростає. І це працює де-де ефективно.  
Окремий плюс поєднання детективу і чогось майже казкового. Ліс, джерело, легенди все це додає історії особливого настрою . Але водночас книга не тікає в чисту містику. Вона весь час тримає баланс , ти вагаєшся, у що вірити і саме це затягує.
Це не швидкий екшен, де події летять одна на одну. Тут усе розвивається спокійніше, але уважно. І якщо дозволити собі «влитися» в цей ритм історія захоплює по-справжньому.
«Таємне джерело» це детектив, який більше про атмосферу, ніж про шок. Про відчуття, ніж про гучні повороти. І саме тому він запам’ятовується, залишає після себе легку тривогу і бажання ще трохи подумати, а що ж там було насправді? 
Книга сподобається читачам, які люблять спокійне неквапливе читання, з роздумами. Тут не буде гучних поворотів чи «вау ефектів», але атмосфера захопить і поглине)