Щось лихе насуває

Усе починається з приїзду моторошного карнавалу. Він приходить тихо, без попередження. Та за яскравими вогнями й музикою ховається не свято, а щось набагато тривожніше. Бредбері пише так, що межа між казкою, філософією й жахом стирається. Страшно не через чудовиськ — страшно через бажання. Бо саме вони — справжні пастки. Карнавал не загрожує напряму, він просто дає те, чого ти жадаєш найбільше. Це роман про дорослішання. Про тінь, що невідривно слідує за світлом. Про вибір, який доводиться робити. Бредбері читається не очима, а шкірою. Його слова ніби дихають — шелестять листям, бринять осіннім повітрям, тягнуть за собою в ніч, де ховається щось тривожне.