Щось знайоме

Справа Аляски Сандрес це детектив, який будується на знайомій для Жоель Діккер формулі, старий злочин, що раптом починає тріщати під тиском нових фактів. І цього разу автор знову повертає читача до світу , де правда ніколи не лежить на поверхні.
На перший погляд , історія проста: вбивство Аляски Сандерс розкрите, винні знайдені, справа закрита. Але через роки зʼявляються сумнів і саме він запускає весь механізм сюжету. Автор уміло грає з часом, розкладаючи події на фрагменти й поступово показує, що «завершена справа» насправді була лише зручною версією правди.  
Динаміка є і непогана. Паралельні лінії , повернення до минулого, нові свідчення усе це тримає напругу і створює відчуття постійного руху. Маркус Гольдман знову виступає не просто спостерігачем, а своєрідним провідником у цій історії, де кожна відповідь породжує ще більше запитань. Але тут виникає головна проблема . Відчувається, що автор рухається вже знайомими маршрутами. Мотивим, сюжетні ходи, сама конструкція розслідування усе це нагадує попередні книги , зокрема «Правда про справу Гаррі Квеберта» та «Книги Балтиморів». Замість ефекту впізнаваного стилю зʼявляється відчуття повтору.  
Через це виникає дивний дисонанс, читати цікаво, сюжет справді затягує, але водночас не полишає думка, що це вже було, просто в інших декораціях. Ніби автор збирає нову історію з перевірених елементів, але не додає чогось нового.  
Тому «Справа Аляски Сандерс» це якісний , динамічний детектив, який працює на рівні напруги і інтриги, але поступається інших книгам автора, і одночасно не відчувається чогось нового. І саме це розчарування працює найбільше, очікування були вищими ніж результат.