Шість діб у готелі «Нортон»

Цікава книжка. Прикол в тому, що слово «готель» у назві взагалі не повинно нікого розслабляти, бо Марк Корда з цією книгою зробив тупо класичну пастку для нервової системи.

От уяви розклад: ти заселяєшся в готель. Здавалося б, ну що може піти не так? А тепер прикинь, що ти опиняєшся замкненим у цих стінах на шість довгих діб, та ще й у компанії максимально каламутних типів. І з кожним днем повітря стає все більш важким і токсичним. Це ж просто еталонний герметичний трилер!
Корда бере цей обмежений простір готелю «Нортон» і перетворює його на таку собі психологічну сковорідку, під якою повільно додає вогню. Фішка в тому, як він розкадровує час. Кожна доба - це новий рівень параної. Якщо в перший день усі ще намагаються тримати лице, ввічливо кивають одне одному в коридорах і вдають, що все нормально, то вже ближче до екватора історії в людей конкретно зриває різьбу. З шаф починають вивалюватися такі брудні скелети і гнилі таємниці, що ти вже тупо не відстрілюєш, кому тут можна вірити, хто жертва, а в кого в голові грає музика маніяка.
Найбільший кайф цієї книги в тому, що їй не потрібні масштабні вибухи чи погоні на тачках, щоб тримати тебе за горло. Весь саспенс тут будується на діалогах, підозрілих поглядах і оцьому гнітючому відчутті, що бетонні стіни навколо тебе повільно звужуються. Ти читаєш і прям фізично ловиш цю клаустрофобію. Розумієш, що цей котел рано чи пізно вибухне, хтось обов'язково зірветься, питання тільки - хто натисне на курок першим і на яку добу.

Отож, якщо тебе пре від історій, де люди опиняються в ізоляції і починають жерти одне одного зсередини, то ця річ залетить просто на ура. Тільки готуйся: ти проковтнеш її за один присід, бо зупинитися посеред цього готельного божевілля анріал. Але попереджаю - після такого чтива в реальні готелі заселятися стає трохи стрьомно, постійно будеш коситися на сусідів по поверху!...гггг))