Шолом-Алейхем Мандрівні зірки, або не приший-пристібай кобилі хвіст

Якщо описувати твір "Мандрівні зірки" вцілому, то…  Починається все з того, що у селі Голенешті несподівано зникли юнак і дівчина. Ні, не так. Починається все з того, що до мешканців села Голенешті, що у Бессарабії, приїздить єврейський театр. Налаштовуєшся читати про одне, автор перестрибує з однієї теми на іншу, у кожному наступному розділі змінює тему оповіді, у кожному новому розділі вводить нових персонажів, для чого, навіщо? Тік ток по-єврейськи, все не тримається купи, хоч ніби і об’єднане однією темою. До чого був епізод із пожежею, наприклад? Не приший - пристібай кобилі хвіст, при чому коров’ячий. Сюжет повторюється, таке було тільки з іншими персонажами твору, все йде по-кругу, самі персонажі повторюються один з одним, це дратувало. Що бачу те й співаю, автор сам не знає про що писати далі, видумує і записує на ходу.

 Деякі епізоди ніби дивишся виставу, деякі  - ніби дивишся тік ток. Речення твору короткі, прості, нехитрі, без усіляких підтекстів – тут це плюсую. Сам текст несеться швидко, галопом. Початок книги був гарний і цікавий, по-єврейськи колоритно, із по-народному простими кумедними приповідками, щедро сиплють прокльони, лайки. Поціновувачам єврейського гумору прийде до смаку. Але далі такі вислови уже були приїлися і дратували.

Скажу, що сподівання від читання цього твору були високі, але ні, не сподобалось, дратувало, дуже дратувало, - два бали.