Ці двоє ніколи б не заговорили, якби не море..
Саме ця фраза мене зацікавила і через неї виникло велике бажання прочитати цю дебютну книжку Анастасії Нікуліної. І це було неймовірно. Це було дуже потужно.

Чотирнадцятирічна Ліза, в якій багато хто може побачити себе, не може знайти спільну мову з оточуючими. Їй здається, ніби ніхто її не здатен зрозуміти, окрім моря та хлопця з ніком Білий Кит. Дівчинка мріє зустрітись з тим, хто може її підтримати та зрозуміти, але чого буде вартувати ця зустріч?

Дуже важлива та проста історія про непрості речі. Про речі, які присутні в житті кожного. Довіра, любов до себе та пошуки себе. Історія, яку повинні прочитати і дорослі, і підлітки. Там підіймається велика купа важливих речей про які повинен знати кожен. Розлад харчової поведінки, неприйняття себе, буллінг та пошук підтримки в незнайомих людях.

Особливо важливою є тема, яка була актуальна десь в 2016-2018 році з синім китом і мені подобається те, як авторка нам показала на прикладі Лізи, як воно відбувалось насправді. Це дійсно дуже важливо і ця тема дуже важлива буде завжди. Адже маніпуляції присутні в нашому житті завжди.

А ще я не можу не відмітити те, наскільки багато в книгі є чудових фраз. Особливо мені сподобалась «як по-дурному. Щоб піти, ми стрибаємо в море, а кити навпаки - мріють опинитись на суходолі».

Дуже сильна історія. Обов'язково прочитайте її!