Скиньмо по пір'їнці, Нехай летить з нами!

Я от ніколи не задумувалась, чому ж стільки бездітних дідусів і бабусь у казках, поки не почала перечитувати дитині. Все відкривається по-новому і сумно, і шкода стареньких(

У казці самотні бездітні дід та баба. Знайшли у лісі в гніздечку качечку та була в неї зломана ніжка. Принесли додому, полікували. Та не проста це качечка в дівчину вміє перетворюватися! Дівчина вирішила віддячити стареньким і допомагала, як могла. Та вирішили старенькі, щоб назавжди залишилась їм помічницею, і спалили пір’ячко… Плакала, горювала качечка, та допомогли їй подруги-качечки поділилися пір’ям. Зробилась качечкою і полетіла… І залишилися знов самі дід з бабою! 

У казці відчуваю біль батьків, які не хочуть відпустити дитину у світ як зараз модно казати, порушують кордони особистості. Тут навіть егоїзм присутній, їм було добре і прибрано, і наготовлено, і водиці з кринички наносить!

Та діти це птахи. Вони мають летіти у світ, розправляти крила, навчатися свого, нового… і батькам інколи потрібно просто не заважати.