Автор — достеменно невідомо, але припускається, що ця людина була сучасником описаних подій, можливо, воїн з Ігоревої дружини.

За літературним родом — ліро-епічний твір.

За жанром — героїчна поема (деякі науковці вважають, що «Слово про похід Ігорів» є повістю, або ж літописною повістю).

Тема «Слово про похід Ігорів» — змалювання поразки новгород-сіверського князя Ігоря під час бою з половцями, що відбувся 1185-го року.

Ідея «Слово про похід Ігорів» — спонукання правителів Київської Русі об’єднатися, аби спільними зусиллями боротися із зовнішніми ворогами.

Головна думка твору — єдність — незламна сила; «Золоте слово» — теплі почуття до рідної землі, заклик до оберігання її цілісності.

Головні персонажі:
Ігор — князь Новгород-Сіверський.
Всеволод — брат Ігоря, князь Курський
Святослав — батько (за словами автора) Ігоря та Всеволода, Київський князь, але в реальному житті він був їхній двоюрідний брат, значно старшого віку.
Ярославна — Ігорева дружина (жінка).
Оповідач.
Вороги.
Руська земля — головний образ твору «Слово про похід Ігорів».

Сюжет твору
Князь Ігор йде на половців походом, не зважаючи на погану прикмету — сонячне затемнення. До нього зі своїм військом також доєднується брат Всеволод. Під час першого бою русичі отримали перемогу, але в другому перемогли їх. Київському князю Святославу примарилося погане сновидіння, після чого він дізнається про лиху долю синів (братів) — один вбитий, а інший знаходиться в полоні у ворогів (Ігор). Потім Святослав проголошує так зване «Золоте слово», в якому говорить про правлячу верхівку (князів, що не дбали про рідні землі). Далі змальовано плач Ярославни. Жінка не знаходить місця, знаючи в якій небезпеці перебуває її коханий. Вона просить природу допомогти йому. Ігор тікає з полону. Вороги намагаються його повернути, та їм не вдається. Князь приїздить на Батьківщину. Наприкінці автором прославляється сам правитель та його військо.

Композиційна будова «Слово про похід Ігорів»
Експозиція — князь та його військові ведуть останню підготовку перед тим, як йти у військовий похід. Погана прикмета.
Зав’язка — змалювання битви.
Кульмінація — половці отримали перемогу; Ігор став полоненим; смерть Всеволода; «Золоте слово» Святослава.
Розв’язка — Ігореві вдалося втекти. Повернення додому.
Композиційна особливість — немає дотримання хронології, великі за обсягом описи краси, грізності, величі природи, наявність авторських роздумів.

Історична основа твору
У творі викладена реальна історична подія, яка відбулася 1185-го року. Міжусобиці правлячої верхівки Київської Русі породили жахливу руїну: пограбовані міста, спалені вщент села, взяття людей в полон, вбивство рідних по крові. Ця ситуація була вигідна половцям. Вони, починаючи від 1061-го року намагалися захопити східнослов’янську територію.

1183-го року великому князю Київському, Святославу, вдалося в об’єднанні з кількома князями перемогти половців. Головна мета цієї події була благородна — оборона Руської землі. Князь Ігор теж хоче випробувати власні сили в боротьбі з половцями: спершу — вдало, вдруге (з інтервалом у два роки) — він отримав поразку в бою на річці Каяла.