Соломʼяне щастя

Українська народна казочка, яка оспівує мудрість, кмітливість, а я б додала ще - чесність і порядність.  І, що цікаво, тут ніхто нікого не зʼїв і не обманув. По-чесному ведмідь, вовк, лисиця, заєць потрапили «в полон» до діда, їх бичок не обманював: він дійсно зроблений із соломи. Звірі бачили бичка, розмовляли з ним, хотіли взяти собі смоли для того, щоб помазати свої рани, і приклеювалися до бичка. Смішно та повчально: не треба бути таким наївним і недалекоглядним. Та й по-чесному звірі повелися, коли обіцяли дідові меду, овець, курей, городини в разі звільнення. Кожен дотримав свого слова. Та й якось неправильно було б вбивати звірів, діти не зрозуміли б такого кроку, хай навіть заради теплого одягу. Вчергове дивуюся народній мудрості: навіщо бабі був потрібен бичок із соломи? Чи не через бідність, бо не було справжнього? І навіть у бідності люди знаходять спільну мову зі звірами, щоб вижити. Тобто перед нами новий тип казок, де головні герої - не лише звірі, а й люди. У казці багато діалогів, тому можна читати за ролями, і діткам це було б цікаво в дитячому садочку. Тому для дошкільнят це чудовий матеріал для розвитку.