Степовий вовк

Герман Гессе створив химерний психічний ландшафт, в якому немає жодного стабільного ґрунту — лише хитка територія сумнівів, тривог і тонких прозрінь. Головний герой роману постає не як персонаж, а як стан. У ньому сплітаються культура і втома, дика звірина самотність і тонка чутливість до мистецтва, гнів і сором, тиша і відчай. У ньому не дві істоти, як натякає образ вовка й людини, а безліч облич, кожне з яких віддзеркалює щось забуте. Роман не вибудовується на сюжеті в класичному розумінні — він розгортається, як нічний сон або внутрішній монолог. Реальність і уява, минуле і фантазія, логіка і абсурд — усе перемішується. Філософські міркування не обтяжують, а розчиняються в наративі, як дим у повітрі.