Та, що ламає вітер

«Та, що ламає вітер»- історія про нелегку долю молодої вчительки Насті, яка по закінченню Другої світової війни приїжджає вчителювати у волинське село. Чи думала дівчина, чим обернеться її жага до вчителювання? Чи сподівалась зустріти  тут своє  кохання? І чому жити розпорядилося так жорстоко?

Перед нами постає 17-річна дівчинка Настя, яка щойно закінчила навчання… Здавалося б радій новому  життю - нове село, нові люди, улюблена робота, неочікуване кохання, якби не втрутився капітан Круглов, якому приглянулося молодиця…

З одного боку Роман - гарний хлопець, якому можна довіряти, з яким можна і сміятися, і сумувати, ділитися спогадами.

З іншого Вадим Круглов  -  в його компанії страшно підвести очі, душу сковує жах, за словами кохання криється жага володіти, йому важливі лише влада, нажива, сила . Та що там казати, якщо руку підійняти на жінку - запросто… Користуючись своєю посадою, він зробить все можливе, щоб Настя була тільки його… Піде на підступ, вбивство, зраду, щоб добитись свого…

Насті доведеться пережити свою «смерть», розлуку з рідними і коханим, втрату найрідніших, біль, приниження, життя обернеться камʼяною кліткою. Але вона вистоїть і сил їй даватиме кохання, сила духу, тепло і світло в серці, віра в добре і краще.

Книга читається дуже легко. Мова авторки проста, емоційна і образна. Читання викликає різні емоції від усмішки, радості до сліз, суму, злості, адже герої всі такі різні: одним хочеться співпереживати, інших придушити власними руками… Книга душевна і тепла.

А ще мені запала в душу символічна назва «Та, що ламає вітер», бо недарма авторка обрала саме таку назву. Адже Настусю можна порівняти з пташкою-боривітром, яка здіймається високо в небо, розправляє крила і спрямовує свій політ проти вітру, бореться з вітром. Так і Настя, піднялася з колін, розправила крила, не здалася перед труднощами і перемогла зло.

Книга мені сподобалась, залишила після слід у моїй душі.