Фантастика - це жанр дитинства і юнацтва. Якось так сталося, що паралельно із статтєвим дозріванням моя увага сконцентрувалася на реальному житті, але я не позбувся мрійництва і колишні фантазії стосовно подорожей в інші світи не залишають мозок. Свого часу колекцію фантастики я подарував близькій людині. Зробив добре, бо інакше ті книжки пилилися би в окупованому Донецьку, а так вони мають можливість радувати читачів. І ще: не завжди за радянських часів була можливість купувати хороші книжки, тому деякі оповідання, у тому числі великого об'єму, я переписував від руки. Тепер ви розумієте силу захоплення.
Наступний важливий момент. Роман Ілларіона ПАВЛЮКА - саме та класична фантастика, що відрізняється від сучасної містики або фентезі, до яких я ставлюся з пересторогою. Хоч те і інше не є реальністю, хоч те і інше дає поле для розвитку критики, бо автори жанру, дотримуючись концепції твору, наділяють інопланетних істот властивостями, які дають змогу обходити земні технології і протистояти прибульцям, а якісь земні фішки у сюжеті навпаки, безнадійну ситуацію виводять на щасливий кінець. Так, можна чіплятися до того, що абсолютно весь текст є чистою вигадкою, ну і який позитивний урок для читача маємо у підсумку?
Краще я скажу про літературну частину роману. Автор дійсно є майстром слова. Іноді відчувається політ думки у діалогах, які виходять у нього не притягнутими за вуха до сюжету, а такими, як буває у житті: кожна людина - окремий характер, стиль. Практично у діалогах відсутні штампи, крім моментів, де саме потрібно продемонструвати сталі вислови. Від початку книжка захоплює і вимушений перехід від паперової до електронної літератури пройшов не поміченим. Навпаки, кожної вільної хвилини, вийнявши з кишені смартфона, я заповнював час читанням.
Автор додумався настільки туго закрутити сюжет, що на середині книжки я здався і вже не міг визначитися аж до кінця, хто у романі друг, а хто ворог. Несподівана розв'язка, на якій можна зробити глибокий видих, розставляє всі крапки на належні місця, тобто, літературний твір цілком завершений, цілісний і лишає зацікавлення творчістю І.Павлюка. Крім того, автор не скориставля безпрограшним, як комусь здається, маніпулюванням інтимними подробицями між персонажами. Хороший баланс дотримано. Натомість, на поверхні моральні аспекти життя, вирішувати які, у випадку історії головного героя, доводиться шляхом доволі складним. Тут, сидячи на дивані у спокійному оточенні, не даш ради як слід вчинити, а він мусив вирішувати відразу проблему вибору меншого із двох зол.
Отже, вітаю себе із поверненням до дитинства! Деякі технологічні ляпи помітив, але, так би мовити, затуливши очі долонями через розчепірені пальці. Передбачаю велику і заслужену популярність роману.
Фото обкладинки взято з інтернету.