У своїй творчості великий Кобзар неодноразово звертався до історичного минулого свого народу, шукаючи там відповіді на гострі проблеми сучасності, драма "Назар Стодоля" уявно переносить читача в Україну XVIII століття.

У ставленні героїв до рідної землі, до традицій, до свого морального обов'язку перед народом, перед його майбутнім і розкриваються характери головних героїв твору. Усі позитивні персонажі драми - Назар, Гнат, Галя - не мислять майбутнього без свободи, в якій вони вбачають вищий прояв щастя. Тому корисливість і егоїзм розрахунків Хоми Кичатого, полковника, Стехи вони сприймають як зраду інтересів свого народу, його славних традицій.

На противагу підлому та корисливому зраднику Хомі письменник протиставляє Назара, Гната, Галю, які сповнені почуття власної гідності, викликають симпатію і повагу своєю рішучістю і наполегливістю в боротьбі за своє щастя.

Назар не мислить свого життя й свободи  без честі і совісності. Свобода не може бути заплямована безчесттям. У будь-якому іншому випадку свобода - не свобода, честь - не честь, щастя - не щастя. Тоді вони втрачають зміст і принадність. 

Читаючи драму Тараса Шевченка, хвилюючись і переживаючи разом з її героями, читачі вчергове переконуються, що  справжня свобода ніколи не діється легко, а здобувається у важких випробуваннях, перебороти які можуть лише сильні люди.