Таємна пригода

Новела Володимира Винниченка, написана 1910 року, пройнята духом тої епохи - стеженням за революціонерами, жіночою емансипацією та еротизмом. Це був час, коли у Російській імперії закручували гайки й боролися з українським рухом, всюди шукали революціонерів, а у суспільній сфері надзвичайно популярними були еротичні твори, які подеколи називали порнографічними. Скажу чесно: у реаліях першої чверті 21 століття сюжет оповідання не викликав би осуду в суспільства. А дехто з жінок зізнався б, що готовий був би зробити те саме, що й головна героїня. Якщо коротко, то головний герой Довгаль, як я розумію, колишній революціонер чи прибічник революції (часто згадується поліція, тож я так вирішила), звертає увагу на одну гарну пані на вулиці. Вона не повія, але щось таке еротичне в ній є. Одного разу ця пані підходить до Довгаля і пропонує прогулятися. Потім розмова заходить до того, що варто усамітнитися в готелі - дешевому та нечистому. Винниченко звертає увагу на ліжко, що рипить, на плями на матрасі, на майже згаслу свічку. Пані просить не випитувати, хто вона і що робить. Довгаль робить свою справу, але відчувається, що жінку цікавить лише результат акту. Вона питає, чи не має в Довгаля венеричних хвороб, чи є діти. Діти є, хвороб нема, все нормально. Жінка не дуже активна в ліжку, тобто це не німфоманка і не збоченка. Він і вона зустрічаються декілька разів на тиждень, за номер платять почергово. Вона визначає час зустрічі та завжди йде з номера першою. Така таємничість приваблює, Довгаль закохується і зізнається в почуттях. Але жінку це не торкає. І тут я зрозуміла, чого вона хотіла. Думаю, всі жінки на цьому моменті зрозуміли. Врешті, останнього разу (Довгаль ще не знає, що він останній) жінка приходить із запізненням, уся така щаслива. Вона - вагітна!!! Отже, її мрія здійснилася. Довгалеві вона дякує і просить не шукати її, дитину вона виховає сама і нічого од цього чоловіка не бажатиме. Довгаль розчарований, бо, виявляється, його використали як донора сперми. 
Як для суспільства початку 20 століття поведінка цієї пані є доволі революційною. Навіть серед аристократів до матерів-одиначок ставилися негативно. А сама без чоловіка вона матеріально дитину не підняла б. Звідси я припускаю, що пані може бути одруженою із чоловіком, що має проблеми репродуктивного рівня. Але то вже мої домисли. 
Що ж стосується стилю, то Винниченко мене приємно вразив. Еротичні оповідання він пише більш зрозумілою мовою, ніж дитячі та революційні. Тримає читача постійно в напрузі. Чудові діалоги, короткі речення, деякі абзаци мають лише одне речення. Тож читається швидко, динамічно, хочеться нарешті дізнатися, чим же ця таємна пригода закінчиться. Думаю, що гепі-ендом для всіх: щаслива жінка-матір та щасливий Довгаль, який навряд чи був готовим до ще однієї дитини.