Тонка грань між правдою і вигадкою

От і я взялася до читання «Веріті». Це - саме та, нашумівша книжка із тік-току, котру дуже хотіла прочитати. 
Головна героїня цієї історії Лоув - письменниця, яка ще поки не популярна, але має винайти спосіб отримати хороші гроші на життя. Через свого агента вона знайомиться з Джеремі - одруженим багатієм, який пропонує Лоувен дописати романи своєї дружини Веріті. Обіцяє за це хорошу купку грошей. І все б нічого, та у такого ідеального чоловіка купа втрат та багато секретів. Навіть його дім, до якого той запрошує Лоув, темний і похмурий. 
«Веріті» - книга, що читатиметься легко, а точніше - швидко. Бо описані події легкими не назвеш, але Колін Гувер так майстерно тримає інтригу, що дуже хочеться дізнатися, яким ж буде фінал і то поскоріше. 
Не буду вдаватися в деталі, щоб не залишити тут спойлер. Втім навколо «Веріті» є багато теорій. Читачі спорять між собою, чому більше вірити - версії з листом, чи рукопису. І, головне, як далеко може зайти письменниця у своїй фантазії. Про все це я замислювалася під час читання. 

Зверніть увагу, що у книгарнях пропонують звичайне видання «Веріті» та ексклюзивне. В чому різниця (крім оформлення), я не знаю. У моєму випадку це - ексклюзив. Гарний, кольоровий зріз, супер обкладинка, та й в цілому гарне оформлення. Це не детектив у звичному розумінні, але роман-трилер, який триматиме вас у напрузі до останньої сторінки. 
На завершення відгуку залишу тут кілька цитат з книги, які сподобалися:

«Думай не про те, чому саме ти вийшла на цей забіг, а про те, як дійти до фінішу»

« - А ти часом не брешеш? - Я лише розтягую межі правди там, де бачу можливість. Я письменниця»