Три покоління ненависті

Коротше, якщо ми всі звикли думать, що сім'я - це тиха гавань, то «Кривий будиночок» жорстко пояснить нам, що іноді це справжній тераріум, де найнебезпечніша змія - та, яку ти найменше боїшся. Сама Аґата Крісті вважала цей роман одним із своїх найкращих творів, і повір, фінал тут такий, що в тебе просто виб’є пробки.

Швидше і по суті! Чарльз Гейвард хоче одружитися з красунею Софією Леонідіс, але в її родині стається лютий трабл. Помирає її дід - Арістід Леонідіс, нереально багатий грецький олігарх, який тримав у кулаці всю свою величезну сім'ю. Всі вони жили в його чудернацькому маєтку, який називали «Кривим будиночком». Смерть виглядає підозріло: замість інсуліну старому вкололи смертельну дозу езерину, що явдяється очними краплями, а отже помилка свідома. Поліція впевнена, що це зробила молода дружина Арістіда, яка крутила роман із домашнім учителем. Але Софія каже Чарльзу: «Ні, бро, у нашому домі всі трохи "криві", і вбивця може бути будь-хто з нас». Чарльз починає розслідування зсередини, і те, що він викопує, - це чистий морок, який здивує кожнюсінького читача.

Будинок Леонідісів - це не просто хата, це лабіринт, де три покоління родичів ненавидять одне одного, але не можуть з'їхати, бо всі залежні від грошей діда. Крісті майстерно нагнітає відчуття, що в цих стінах сама мораль викривлена, як і архітектура маєтку. 
Тут немає Пуаро, який би розставив усе по поличках своєю впевненістю. Чарльз - звичайний тіп, який закоханий у головну підозрювану. Він губиться в показах, ловить дику параною і до останнього не хоче вірити в те, що бачить. Це робить історію максимально живою і напруженою.
І єдиний факт, який я можу собі дозволити - це сказати вам, що кінцівка «Кривого будиночку» свого часу настільки шокувала видавців, що вони просили Крісті її змінити. Вона відмовилася і видала базу. Коли ви дізнаєтеся, хто вбивця, то захочете перечитати книгу знову, щоб знайти всі ті мікроскопічні підказки, які ви проґавили.