Тихий падре і його наївні запитання

Зізнайтеся, Ви теж трохи втомилися від цих вилизаних детективів, де головний герой - ходяча енциклопедія з лупою, що вираховує вбивцю за мікрочастинкою попелу на лівому черевику? Якщо так, то Честертон зі своїм «Незбагненним отцем Брауном» стане для Вас тим самим ковтком свіжого повітря. Точніше, таким собі міцним, терпким еспресо без цукру в дешевій забігайлівці, яке раптом виявляється найкращою кавою у Вашому житті.

Зав'язка тут ламає всі жанрові стандарти. Забудьте про стерильну дедукцію. Головний герой - маленький, кругленький і абсолютно непримітний католицький священник. У нього вічно губиться парасолька, а вигляд такий, ніби він щойно заблукав у власному дворі. Ви б пройшли повз нього на вулиці й оком не моргнули. Але під цією відверто кумедною оболонкою ховається розум, який препарує людську натуру жорсткіше і точніше за будь-якого сучасного профайлера.
Фішка цієї збірки оповідань у тому, що Браун взагалі не шукає відбитки пальців. Він шукає корінь зла в найтемніших кутках людської душі. Він роками слухав сповіді, тому знає про наші з Вами гріхи, слабкості, заздрість і жадібність стільки, що будь-хто інший вже давно б з'їхав з глузду. Він дивиться не на сліди на землі, а в саму суть вчинку. І це, скажу я Вам, пробирає до мурашок.
Злочини в цій книзі - це завжди якийсь лютий парадокс. Химерна загадка, де все виглядає фізично неможливим. От уявіть: неможливе вбивство або містичне зникнення, всі навколо вже готові повірити в привидів чи прокляття, і тут цей тихий падре починає ставити свої незручні, на перший погляд, абсолютно наївні запитання. Залізобетонні алібі просто розсипаються в пил від його тихого голосу.

Це текст не для тих, хто шукає екшену, перестрілок чи калюж крові. Це глибока, трохи філософська, але дуже жива і не нудна гра розуму про те, що найстрашніші монстри завжди ховаються за фасадом добропорядності.