У кожного своя правда! Брешуть усі

«Брешуть не тільки вбивці» Марії Ланг класичний детектив у форматі закритого простору, де все замикається на невеликій групі людей і одному острові посеред озера. І вже з перших сторінок відчувається спокій тут дуже умовний.  
Спершу все виглядає як звичайний відпочинок молодих людей , трохи сонця, трохи безтурботності , трохи легких розмов. Але ця картинка швидко тріскається після злочину, і атмосфера різко змінюється. Найцікавіше, що напруга не вибухає одразу, вона повільно наростає через дрібниці, погляди, паузи, дивні реакції , те що не озвучують в голос.  
Розслідування, в яке включається Пак, поступово перестає бути просто пошуком винного. Воно більше про людей і їхні версії правди. І тут починаєш ловити себе на думці, що кожен щось приховує, іноді навіть не навмисно, а просто тому, що так зручніше.  
 В книзі класно відчувається постійна напруга, вона прямо на поверхні. Ніби все спокійно , але ти розумієш, ні тут точно щось не так. І це працює краще, ніж гучні сюжетні повороти.  
«Ляпи» теж є , частину поворотів легко передбачити заздалегідь , і фінал не рятує ситуацію без «вауу» якого очікуєш після такої підготовки. Персонажі тут більше як фон , вони у сюжеті, але не чіпляють і не залишають відчуття «живих людей».та пори це читається легко. Стиль класичного детективу, і не тільки пошуки вбивці, а й як брехня повільно стає нормою для всіх навколо.  
Книга сподобається читачам, які люблять спокійні, класичні детективи, з хорошою атмосферою. Без радикальних відкриттів. Але все ж відчуття було «правда зажди слизька і десь поруч», тому можна прочитати)