Український "Відьмак"

Признайтеся, ви ж у школі втомлювалися від тих класичних українських історичних текстів, де всі сторінками страждають, орють землю і плачуть над гіркою долею? Так от тут можна нормально видихнути. Карюк бере 18 століття і робить із нього не підручник з краєзнавства, а бадьорий, місцями моторошний авантюрний детектив.

Історична база наступна: 1767 рік. Стародавній Кременець на Волині. Місто накриває люта паніка, бо на вулицях і в горах безслідно випаровуються люди. А треба розуміти місцевий вайб: там і так історично звикли полювати на відьом, а тут ще й повзуть чутки, що в лісах завівся реальний вовкулака чи якась нечисть із самого пекла.
І в цей весь параноїдальний заміс вписується Богуслав Голота. Це не просто козак із шаблею, а мандрівний ліценціат Болонського університету - такий собі хитрий інтелектуал-авантюрист. Він починає копати цю справу, бо один зі зниклих - його кєнт. Відповідно, Голоті доводиться лізти в самі хащі Кременецьких гір, продиратися через місцеві забобони, старі секрети і шукати, де закінчується містика і починається людська жорстокість.

Це такий собі український «Відьмак», тільки з ухилом у детектив. Читається вліт, бо текст не перевантажений пафосом. Тут є нормальний, живий гумор, який класно розбавляє похмуру атмосферу закритого міста, де всі бояться власної тіні.
Карюк дуже круто міксує історичні реалії з фольклором. Ти ніби ходиш бруківкою реального 18 століття, чуєш ці розмови, але постійно ловиш стрьомні натяки на упирів та песиголовців. Головний герой тягне на собі всю динаміку - він нахабний, розумний, неідеальний і вирішує проблеми так, як цього вимагає вулиця, а не високі моральні принципи.