Збірка новел Валер'яна Підмогильного увібрала у себе дев'ятнадцять короткопрозових творів автора, написаних з 1917 по 1933 роки, а отже одного з найтрагічніших періодів в історії українського народу. Але серед усіх навел є три - "Собака", "Проблема хліба" та "Син", написані у 20-х роках, які об'єднані ще й тематично. Головною їхньою темою, порушеною письменником - голод 1922 року, що охопив південні регіони України. Автору вдалося відтворити все жахіття трагедії, коли тисячі людей не мали вибору між життям і смертю.

Людський відчай, муки та біль передає автор крізь оповідання "Син", неприховуючи від читачів правди: "Не було тут скарг, нарікання, прокльонів. Смерть приймали без жалів, не дивувалися з неї". Валер'ян Підмогильний акцентує увагу на тому, що в одній і тій же ситуації різні люди по різному сприймають навколишню дійсність та реагують на неї.

Грицько Васюренко, головний персонаж оповідання "Син" - сільський хлопець, доглядає хвору матір, віддаючи їй останній шматок хліба. Така його жертовність і природна, і незвичайна в умовах голоду, бо рідна дочка не піклується про матір, хоча й живе в заможній сім'ї. Але під впливом важких обставин хлопець ламається. За життя матері він був чуйний та уважний у ставленні до найріднішої людини, але після її смерті він кидає тіло в льох, щоб поживитися благодійними обідами для хворої жінки, вже покійниці. Хлопця мучить сумління - "мучить, шматує, в'ялить мене. Пропав я" - він тяжко переживає свій страшний гріх.

Письменник не коментує вчинки та дії хлопця, не дає їм оцінки, лише об'єктивно змальовує правдиву картину життя.