Прочитав ретророман Андрія Кокотюхи «Автомобіль з Пекарської» кілька днів тому, але зібрався з думками лише зараз. Спробую поділитися враженнями про прочитане.
Спочатку книгу сприймаєш, як легке чтиво на вихідний день, але, коли перегортаєш останню сторінку, то приходить усвідомлення, що фінал роману абсолютно неочікуваний, тобто: вбивцю знайдено, злочин розкрито, але злочинцем виявився не той персонаж, кого підозрював, від кого сподівався підлості чи зради.Саме ця несподіванка привернула мою увагу перш за все. Це дуже атмосферний роман, тому що читач відчує той особливий, неповторний шарм, елегантність ретро Львова, яка збереглася хіба що на чорно –білих світлинах.

Молода, багата, успішна донька нафтового магната Агнеля Радомська звикла шокувати львівську публіку своїми витівками, наприклад, вперше сіла за кермо власного автомобіля, мала таємного коханця Густава Сілезького, відомого у кримінальному товаристві лідера. Взагалі, дівчина могла собі дозволити робити такі вчинки, які за нормами тогочасного суспільства були неприйнятними, шокуючими, небезпечними, та чи була дівчина від цього щасливою?, або ж це був своєрідний спосіб спротиву, протесту проти загальноприйнятих суспільних норм та принципів, адже вона бачила, що її потенційних кавалєрів більше цікавлять статки її батька, ніж вона сама...

Після однієї із нічних прогулянок дівчину знаходять вбитою неподалік від будинку батька на вулиці Пекарській. Зловмисник позбавив життя Агнелю у її власному розкішному автомобілі, який не могли собі придбати навіть доволі багаті чоловіки. Хто і чому саме зважився вчинити цей злочин? – залишу це для здогадів тим, хто хотів би провести кілька хвилин теплим літнім вечором на природі, наодинці з книгою...

Цікаво, що письменник спонукає читача замислитися над тим, наскільки для Львова 1911 року був необхідний розвиток української книги, культури , мови, як перших паростків формування української національної ідентичності, початків самоусвідомлення «русинів» - українців, як окремої нації, що прагне незалежності для своєї держави в майбутньому.
В той же час москвофільські товариства організовують в селах хати- читальні, де читають селянам літературу, що возвеличує діяльність російської імперії.
На такому суспільно – політичному тлі розвиваються головні події роману. У долі Анни, помічниці Агнелі, автор розкриває трагедію простої селянської дівчини, що приїжджає до великого міста у пошуках кращої долі, натомість, опиняється у тіні своєї заможної «подруги», копіює її манери поведінки, доношує красиві сукні, але на самому денці своєї душі заздрить, розуміючи, що не зможе зрівнятися і стати «своєю» у світському товаристві.

Саме устами Клима Кошового, який докладає зусиль, щоб розкрити вбивство, Андрій Кокотюха доносить до читачів думку про те, що читання книги є не лише корисною розвагою, що збагачує світогляд людини, допомагає підтримувати бесіду, а й може стати основою для успіху в професійному житті, оскільки розвиває вміння критично осмислювати події дійсності, аналізувати суспільно –політичні процеси, рухи, що відбувалися тоді, на початку XX ст.

Клим Кошовий та його друг Йозеф Шацький розкривають брудні таємниці представників львівської аристократії, витягають із в'язниці кримінального авторитета, шукають докази, знімають маски, відкривають двері у світ забороненого, ризикують власною репутацією, але зрештою доводять: якщо між людьми є справжня дружба, довіра та взаєморозуміння, то для них немає нічого неможливого, майже...якщо їх шляхи не перетинаються із впливовою та цілеспрямованою Магдою Богданович.