Відгук на роман  Еміля Золя „Жерміналь”

У романі описується життя родини Мае, не одне покоління якої, працювало на Ворейській шахті. Тусен Мае – батько сімох дітей. Катрін,  Захарій і Жанлен працюють на шахті разом з батьком, Естелла, Леонора, Анрі  ще надто малі і нічого не заробляють, а Альзіра допомагає матері поратися по господарству, незважаючи на ваду – горб на спині.  Батько  Тусена Мае – старий Безсмертний (так називали його односельчани тому, що його ледве живого три рази витягували з шахти), також працює на шахті. Кожен з них заробляє по 10 су в день, але цього надто мало, щоб прогодувати сім’ю. Через промислову кризу на шахті часто затримували заробітну плату і люди брали харчі в борг у місцевого торговця. Захарій мав двох своїх дітей,  невдовзі одружився з Філоменою. Сім’ї Мае стало ще важче, бо Захарій і Філомена жили окремо і використовували його зарплату. Одного разу, коли в домі не було й скоринки хліба,  дружина Мае разом з Леонорою та Анрі пішла до власника  шахти, п.Гренуара попросити в займи 5 франків, але він їм відмовив. Його дочка Сесіль дала дітям светер, черевики і два шматочки слойоної булки, щоб вони поділились з братами, але діти з’їли  булку дорогою додому. Дружина Мае взяла в борг хліба у торговця. Наступного дня в шахті стався обвал і Жанленові привалило ноги, він вижив, але залишився кульгавим. Через декілька днів після обвалу директор шахти п. Енбо написав оголошення, в якому повідомляв про те, що знижує вартість однієї вагонетки вугілля, але доплатить робітникам  за зміцнення укріплень шахти.

Однак шахтарі зрозуміли, що працюючи  над кріпленням вони витратять більше часу більше часу, а отже, видобудуть меншу кількість вагонеток і їх зарплатня буде ще меншою, ніж була. Це стало причиною страйку. Лідером страйку був робітник Етьєн Лантьє. Він запропонував зробити касу взаємодопомоги, однак на час початку страйку коштів у касі було надто мало і страйкарі голодували. Вони йшли від шахти до шахти і ламали обладнання, недаючи працювати покірним робітникам. Тим часом правління шахти найняло робітників з Белігії, і поставило озбраєних солдат біля входу у Ворейську шахту. Розлючені страйкарі закидали цеглою солдат, ті почали стріляти. Серд тих, хто загинув у сутичці був  Тусен Мае і Жанлен, а Альзіра померла від голоду. Після двох місяців страйку дирекція шахти повідомила, що візьмуть на роботу всіх бажаючих, включаючи найнепокірніших. Люди, гнані голодом, повернулись у  шахти. Серед них були Етьєн і Катрін. Наступного дня на шахті сталася катастрофа, навмисно влаштована механіком Суваріном. 15 шахтарів не піднялося на поверхню, після 12 днів рятувальних робіт, під час яких загинув Захарій Мае, живим знайшли тільки Етьєна, а Катрін померла в нього на руках . Сесіль Гренуар, бажаючи подати милостиню родині Мае, поїхала в їхній будиночок, де її задушив божевільний старий Безмертний. Дружина Мае мусила годувати Леонору, Анрі і старого, тому найнялася на робату у шахту Жан-барт.

Лейтмотив твору – віра шахтарів у те, що можна побудувати всезагальний світ справедливості і щастя, без власників шахт, які збагачуються за рахунок важкої праці робітників.

Грудень 2024