Війна після війни

Прийшов час міняти жанр і піднімати ставки. «Меллорі» Джеймса Гедлі Чейза - це вже не просто кримінал, це жорсткий шпигунський трилер про помсту з вайбом наслідків Другої світової війни. Тут немає класичних копів, тільки професіонали і люди, які пройшли справжнє пекло.

По сюжету маємо такий старт: після війни учасники французького підпілля приїжджають до Лондона. У них лише одна мета - знайти і жорстко мінуснути щура на прізвище Меллорі. Цей тип колись здав їхнього лідера прямо в лапи гестапо. Але Меллорі виявляється не просто зрадником, а смертоносною машиною: він швидко відправляє на той світ кількох із цих месників. Ті, хто вижив, розуміють, що самі не вивезуть цю катку, і наймають професіонала збоку.
Їхній вибір падає на Мартіна Коррідона - колишнього британського командос та розвідника, який сам свого часу побував у гестапо і зміг вирватися. Коррідон - максимально цинічний тіп. Він погоджується на роботу, але у нього свої мотиви які я звісно ж залишу в секреті для інтриги. Як і те, чому нас герой зі злачних притонів лондонського Сохо здійснив подорож аж до диких, ізольованих островів Шотландії.
Що мене заводить в цій книзі, так це боротьба двох профі. З одного боку Мартін Коррідон - прагматичний антигерой. Да, він взагалі не лицар у сяючих обладунках і не борець за справедливість, але  він пройшов війну, а це таки щось вартує. А з іншого Меллорі як еталонний фінальний бос. Цей антагоніст - не вуличний гопник із пістолетом. Це хитрий, тренований і невловимий виродок, якого майже нереально загнати в кут. Полювання на нього - це суцільний хардкор і перевірка на виживання.

Це холодний, брутальний і динамічний роман про те, що війна ніколи не закінчується відразу після підписання миру - вона просто переходить у тінь і стає особистою.