Вони не народжуються чудовиськами. Їх такими роблять гроші, влада і безкарність.

Тут одразу хочеться сказати якщо чекаєте класичного детективу з інтригою і пошуком по пазлах вбивці… розчарую, тут трохи не те. Бо «Орхідей для міс Блендіш не буде» грає за іншими правилами. І ці правила не про таємницю. Вони про процес.

Головна героїня тут міс Блендіш. Класична «золота дівчина» багата, трохи відірвана від реальності. Її образ один з найсильніших психологічних зламів… шкода дівчину, і це лякає більше, ніж сама жорстокість подій…
Дейв Феннер приватний детектив, колишній журналіст, виглядає досить адекватно в цьому сюжеті. Він робить свою роботу, і його сила це холодне мислення. Він бачить і розуміє, що за хаос відбувається навколо, та не може тому зарадити.

Ма Ґріссон персонаж, від якої мурашки по шкірі, це образ жорстокості. Її «материнська роль» викривлена до абсурду, і її «турбота» це контроль і насильство. Вона керує всім, і страх це її головна зброя.
Її син Слім Ґріссон теж дуже тривожний персонаж, емоційно спотворена особа, яка залежна від матері і одержима міс Блендіш. Саме через нього історія дуже дискомфортна він чисте зло без чіткої логіки…
Джеймс Гедлі Чейз у сюжеті не ховає карти: тут одразу видно, хто є «погані хлопці», зрозуміло, хто на «світлому боці», і видно, як запускається злочин. І тут з’являється запитання: в чому ж тоді сенс та інтерес до книги?  А він у подачі. Це той випадок, коли головне як рухається сюжет.
Чейз ніби робить читача невидимим персонажем книги, який ніби йде поруч і веде нас за рештою подій - це різкі сцени, погоні, нервові і палкі діалоги, постійне відчуття, що от-от станеться щось безповоротне. Тут немає інтриги, зате є ритм, який не відпускає.
Чи зможе міс Блендіш вирватися з пастки? Чи не стане її краса та заможність вироком? Чи вдасться детективу Дейву Феннеру знайти відповідь?
Хочеться окремо відмітити атмосферу 30-х років, гангстерського світу, усе по голівудські пафосно, та є багато жорстокості без прикрас, мораль, яка у кожного своя і яка працює за своїми правилами.

Дуже класний переклад, бо сюжет звучить дивовижно і влучно, не втрачається брутальність. Відчувається, що переклад робився з повагою до стилю. Нюанс тексту, який різав око і слух це нетолерантність по відношенню до темношкірих. І тут виникає питання: чи це задля збереження історичної правдивості? Я так зрозуміла, що в ті роки так і було, тому сенсу змінювати зараз… ну, питання складне.

Персонажі тут далеко не емоційні це жителі жанру і часу: злочинці жорстокі, прямолінійні, часто без «стопів».

Хороші тут теж під великим питанням, не такі вже й безгрішні. Жінки ефектні і небезпечні, рудоволосі красуні, яких автор явно полюбив, бо описані неймовірно.
Цікавий факт про історію: позитивні герої не виглядають переможцями. Часто вони самі себе карають через рішення, слабкості і власний вибір.
Мораль книги проста і навіть трохи жорстока: зло буде покаране, але це не означає, що не буде втрат.
Думаю, автор цією історією хотів показати, що буває після увага на наслідки. Не героїчні й не піднесені, а дуже приземлені і часто болючі.  В цілому можу визначити це як гангстерський роман із ефектом присутності, без складних дій і з не надто швидким рухом.
Кінцівка трохи ошелешила. Те відчуття, коли історія закінчилась, але емоційно ти ще всередині неї.