Ворон

У книзі «Ворон» зібрані вірші, що звучать наче відлуння зі старого порожнього дому. Холодні кімнати пам’яті, скрипучі сходи підсвідомого, зачинені двері туги — усе це в його текстах сама суть. Головний вірш збірки, «Ворон», — це не просто готична історія з птахом і привидами. Це сцена, де розгортається монотонний, безнадійний діалог людини зі своєю втратою. Ворон не є вісником зла. Його «Ніколи більше»  не загроза, а нагадування, що деякі речі не лікуються часом. Вірші з цієї збірки читаються, як сни: уривчасто, неспокійно. Книга «Ворон» — не збірка страшних історій у римах. Це мапа лабіринту, яким ходив сам По.