Останні політичні події у Грузії, змусили взятися за читання репортажів польського репортера Войцеха Ґурецького, який впродовж 25 років досліджував кавказький регіон.

Його спостереження детально розкривають панораму невизнаної держави Абхазії, відображаючи абхазько-грузинську війну, втрати зі сторони Грузії контролю над Абхазією, повоєнний хаос, панібратство абхазців із Москвою та російсько-грузинську війну.

Ґурецькй провадить історичний екскурс, повертаючись не лише до подій створення срср, а ще далі - до ІІ пол. ХІХ ст., коли Росія проводила в Абхазії політику геноциду, внаслідок якої зникли майже всі абхазці, а з ними - історична пам'ять як одна з умов їх самовизначення. Згодом сам Сталін встановлював на абхазьких землях свої правила гри. Нині значна частина населення невизнаної республіки має російські паспорти, розмоляє російською мовою й тяжіє до російського наративу історії цих територій. Саме Росія спричинила те, що абхазці стали меншістю на своїй землі, і як зазначає Ґурецький: "історичний парадокс полягає в тому, що абхазці повірили, що лише Росія може відстояти їхні права на незалежність перед Грузією".

Звісно ж Росія, прагнучи контролювати колишню радянську територію, зумисне "консервує" конфлікт, аби тримати за ниточки увесь Кавказ. Відповідно втративши Абхазію, вона втратить контроль над усім кавказьким регіоном. В її інтересах - ослаблена, несамостійна Грузія, утягнена в тривалі тліючі конфлікти.

Крізь три десятиліття Абхазія й далі невизнана майже ніким, окрім Росії, республіка, без підтримки міжнародних організацій, без експортно-імпортних взаємовідносин, але вже з іншим кутом бачення на події:
"- Ми вибили звідси грузинів, мало стати краще і що? - Злидні, безробіття, бантитизм. Росія нас блокує, і ми самі себе з'їдаємо. Не за таку Абхазію боролися"
"Ми можемо взагалі зникнути з карти світу, можемо розчинитися в російському народові. Від грузинів ми могли якось захищатися, могли пожалітися Росії. А кому ми можемо пожалітися на Росію?"

Грузія (правильніше Сакартвело) сьогодні задається єдиним питанням: "Коли все це зміниться?" Українцям теж відгукується, але вже у своєму контексті.