Все має пору, для всього приходить свій час

Ця цитата зʼявляється наприкінці новели Михайла Коцюбинського «На острові». Надзвичайно тонко написаний твір, що залишає приємний післясмак і надію зустріти кохання свого життя, а якщо цього не станеться, то просто насолодитися власним існуванням. Головний герой описує повсякденне життя острова. Йдеться про італійський Капрі, хоча для мандрівників це може бути будь-який острів Середземноморʼя. Наприклад, я ніколи не була в Італії, хоча одного разу відвідала Мальту, тож опис острова Коцюбинським повернув мене думками в ті дні, коли ми були на Мальті й насолоджувалися морем та теплом; згадався легкий вітерець та засмаглі рибалки, купа туристів з різних кінців світу. І бажання кохати і бути коханою. Коцюбинський зміг передати ці емоції завдяки коротким реченням-абзацам. Нібито у вигляді тез. Як маленький ролик у Тік-Тоці. Ось британки, а тут уже оповідь про рибалку Джузеппе, що важко працює, але не забуває при цьому радіти життю. А ось і романтична незнайомка, з якою в автора міг би розпочатися роман, принаймні на рівні очей. Проте вона не сама, а з якимось британцем, очі якого стверджують, що жінка належить йому і тільки йому. А ось етюд про агаву, який я памʼятаю зі збірки диктантів, за якою готувалася до вступу до університету. Класичний текст, до речі, написаний складними реченнями, що контрастує із стилем оповіді новели. Все має пору, на все свій час. Не треба поспішати. Ще буде час покохати, буде час завести сімʼю, буде час написати геніальний твір… Треба просто морально дозріти до цього.