Всі діти - трішки ельфи

Коротше, бро, якщо ти, прочитавши назву, подумав, що зараз ми залітаємо в епічне фентезі з махачами на луках чи магічними лісами, то тупо розслабся. Наталка Малетич у «Щоденнику Ельфа» робить геніальний фінт: це фентезі на мінімалках, максимально трушний, реалістичний розвал кабіни про наших сучасних українських підлітків. Авторка закидає ідею, що всі діти народжуються ельфами з прозорими крилами, але коли починається жорстка школа життя, ці крила треба якось зберегти і навчитися літати серед уроків, контрольних, перших крашів і токсичних конфліктів із дорослими.

Ця книга - це збірка з 19 оповідань, і кожна історія б'є прямо в ціль, бо показує реальні проблеми зумерів без жодного крінжу. Тут немає картонних ідеальних героїв: є звичайні пацани і дівчата, яким зриває дах від перших симпатій, які жорстко конфліктують з предками, бо ті вмикають гіперопіку і тупо не чують, стикаються з булінгом, зрадою або намагаються знайти своє місце в соціумі. Наприклад, історія, де дівчинка довго і нудно робила круту листівку для благодійного ярмарку, а якась щуриха з класу тупо привласнила її роботу - це ж просто життєва база! Або двіж, коли пацан змушений забити на омріяний англомовний табір, бо треба доглядати за батьком - тут уже починається реальне скло і справжнє дорослішання. 

Малетич надзвичайно тонко відчуває психологію: без нудних моралей і повчань вона показує, як складно вивозити цей перехідний вік. Коли тебе ще вважають малою дитиною, але проблеми, відповідальність і біль втрати в тебе вже абсолютно дорослі. Це топова література, щоб читач зрозумів: бро, з тобою все ок, твої загони - це нормально, ти не один такий.