Вигнання і царство

"Вигнання і царство" — тихе занурення в болісні, звичні ситуації, які зсередини руйнують упевненість у тому, що ми «вдома» — у собі, в суспільстві, у світі. Кожна новела — окрема ситуація, окреме вигнання: жінка, що втрачає зв’язок з тілом і природою (Зрадлива жінка), місіонер, який під вагою насильства зрікається віри й знаходить нову, ще страшнішу (Відступник), вчитель, що опинився між свободою й покорою, та втрачає довіру з обох боків (Гість), художник, чия слава відриває його від самого себе (Йона, або Художник за роботою), керівник фабрики, відкинутий власними робітниками у мовчазному протесті (Німі), інженер, який знаходить людське тепло не в інституціях, а в простому вчинку співучасті (Обітний камінь). Камю не зосереджується на характерах, він розкриває умови — світ, у якому існування вимагає вибору, хоча жоден з варіантів не дає гарантії. Найсильніші моменти збірки — ті, де герої відмовляються від ролей і соціальних масок і залишаються сам-на-сам із мовчанням, абсурдом, пустелею. Іноді цей стан спалює, іноді — відкриває шлях.