Випадкові події чи ні?

Якщо ви вже знайомі з першими історіями про героїв і розумієте англійський гумор, і залишились в захваті то ця книга мусить бути продовженням))  
Ця книга дратує своєю легкістю. І саме тому її складно відкласти в сторону)) 

У другій частині серії Річарда Османа , повертає квартет пенсіонерів у гру, де спокій це тимчасове явище. Цього разу все починається з листа, який втягує Елізабет у події, що явно не мали б її стосуватися. Але наші герої сміливці, не можуть неприємності обійтись без них.

Дже швидко звичайна буденність перетворюється на заплутану історію з діамантами, британською контррозвідкою, кримінальним зв'язком і людьми, які точно не виглядають як типові "підозрювані". І саме тут Осман знову будує свій фірмовий контраст, злочин як частина майже затишного, іронічного світу. 

Сюжет тримається на швидкому темпі, постійих перемиканнях і легкому відчутті хаосу, який подається з усмішкою. Але разом із цим помітно, що історія грає в розвагу, ніж у логічну детективну конструкцію, частина подій працює як ефект, а не як строгість розслідування. 

Головна сила книги ,як і всієї серії- це персонажі. Елезабет, Джойс, Ібрагім і Рон знову витягують історію своїми характерами, своїми вадами і таємницями, діалогами і тією динамікою, яка робить ії не просто героями, а впізнаваною командою, за якою хочеться спостерігати.

Це не детектив, який намагається бти серйозним або жорстоким. Це історія , яка свідомо обирає легкість, гумор і комфортну напругу. І якщо прийняти ці правила то вона працює безвідмовно. Тому якщо настрій прочитати щось детективно-легеньке книга буде просто ідеальна!