Я в серці маю те, що не вмирає

Драма-феєрія, створена на Волині, під впливом української міфології, віри в мавок, перелесників, русалок, потерчат. Вигадана реальність, доповнена істинно людськими почуттями та мріями бути щасливою у шлюбі, кохати, жити. А про талановито створені діалоги та форму твору годі й говорити. Леся Українка у цьому плані неперевершена. 

Мавка (у Михайла Коцюбинського - нявка) ідеалізовано представлена у творі. Здається, вона не має жодної негативної риси, в той час як нявка у «Тінях забутих предків» є персонажем радше негативним та зовні не привабливим. Та й узагалі в Лесі Українки лісові жителі майже всі є носіями добра та відданості, схожі на позитивних героїв на противагу людям. 
Шкода, що романтизм, щирість і наївність Мавки не потрібні нікому в цьому жорстокому світі, де не цінується справжність. Лукаш обирає прагматичну і меркантильну Килину, бо з нею жити простіше, бо її сприймає його мати. А як же Мавка? Вона не потрібна йому, а може, просто він її не достоїн.