Уявіть собі типову історію про тихого та сором'язливого хлопця, який обожнює створювати ляльок? А тепер добавте неймовірну дівчину, популярну в школі, яка ніскільки не соромиться власних хоббі. Це зав'язка цікавою романтичної манґи "Ця порцелянова лялечка закохалась".

Сюжет історії стосується розвитку стосунків між популярною дівчиною Кітаґавою Марін та хлопцем Ґоджьо Вакано. Вона завжди в центрі уваги, має безліч друзів і ніскільки не соромиться свого захлоплення косплеєм. Він вирішив йти по стопах діда, створювати ляльок, але дуже соромиться власного хобі через неприємний спогад.

В один прекрасний момент, доля зводить їх в кабінеті рукоділля. Кітаґава дізнається про захоплення хлопця. Його майстерність вражає, адже ляльки, їхні образи, прискіпливість до найменших дрібниць викликали в Кітаґаки неймовірні почуття. Після цього вона наважується розповісти йому про свої плани на скорому фестивалі косплею виступити в костюмі покоївки, із популярного аніме. Він серйозно розкритикував її костюм, вказавши на багато недоліків. Хто ж знав, що він запропонує свою допомогу у виготовлені костюму для фестивалю.

Розвиток романтичних стосунків в манзі продемонстровані надзвичайно якісно і захопливо. Я милувався головною героїнею, її щирістю перед собою. Вона без вагань зізнається собі, що по вуха закохалась в Ґоджьо. Все, що він робить стає для неї витвором мистецтва. Його мова виразна і гіпнотична. Спостерігати за двома підлітками, які вперше відчувають справжнє кохання, було дуже цікаво. До того ж, головна героїня дійсно схожа на справжню дівчину, що кохає (її майже неможливо вписати в класичні архетипи характерів в манзі - цендере, дередере, кундере і так далі).

Правдоподібно показують періоди шиття суконь, нарядів. Спостерігати за діяльністю Ґоджьо також було цікавим для мене досвідом. Це нескладна, цікава, місцями сумна історія, що підійде для більшості любителів романтики.

Хочу ще сказати, що з подібних історій було б добре починати ознайомлюватись з японською культурою.