Єдиний твій погляд переробляє злочинця у святого, ти той Цар, що збагачує бідняків!

Оповідання Агатангела Кримського написане з виразним експериментальним пафосом, із глибоким проникненням у внутрішній світ героя у темні закутки душі психічно розщепленої, невротичної й самоздивованої натури.

Дуже цікавий твір це роздуми безсоромної, безсовісної людини. Тут звучать філософські міркування головного героя Андрія про життя, кохання, любов, секс. Герой демонструє свій мегаегоїзм: він закоханий у себе, милується собою, тішиться власною «винятковістю». Вважає, що до жандармерії слід віддавати тільки негарних тих, кого не люблять дівчата. Переконаний, що наробив багато поганого, але каятися не повинен. Мав багато утриманок, купував любов за гроші. Минуле життя засуджує лише тому, що його вже не повернеш, і тепер його гризе нудьга. Його цинічна формула: якщо бити жіноцтво воно бігатиме за тобою, якщо ж панькатися зневажатиме.

Особливо болісна лінія стосунки з матір’ю. Жінка, яка його плекала, працювала на двох роботах, терпіла знущання  і ось «вдячність» сина: він кляв її, принижував за походження, вважав чорноробкою. Лише одного разу в ньому прокинулася совість він поцілував матір і попросив вибачення. Але продовжував свої знущання.. Стареча сповідь повертає його до дитинства, до тієї образи. Після смерті матері він гірко ридав опис цих страждань справді до мурашок.

Не сподобалося лише те, що у виданні 2026 року в цьому творі подані вірші російською мовою. Так, це класика і частина історії, але все ж…