Юдине дерево

У «Юдиному дереві» Кронін зосереджується на людині, яка живе під тиском власної провини. Автор не перетворює героя на трагедійну постать. Він показує персонажа у моменті постійного хитання. Назва роману працює як метафора, але Кронін не експлуатує її прямолінійно. Зрада тут не оформлена у вигляді гучного вчинку. Це радше повільна ерозія стосунків, коли людина втрачає здатність дивитися близьким в очі. Здається герой знає свою провину краще ніж будь-хто довкола. «Юдине дерево» — роман не про покару й не про спокуту в традиційному сенсі. Це історія про людину, якій боляче від того, що вона бачить себе без прикрас. І в цій чесності можливість змінитися через визнання того, від чого давно тікаєш.