Юридичний трилер без голлівудського глянцю

Коли чинний адвокат береться за написання детективу, зазвичай виходить або сухий перелік протоколів, або несподівано чесна сповідь про те, як насправді крутяться коліщатка правосуддя. «Продана правда» Андрія Осіпова - це саме другий випадок. У центрі сюжету адвокат Роман Коротич, який опиняється між молотом і ковадлом у справі про резонансну ДТП за участю «мажора». Це історія про те, що правда в суді - товар специфічний, а справедливість часто залежить від того, наскільки вправно ти маніпулюєш фактами.

Головний козир Осіпова - майже абсолютна достовірність. Ви не знайдете тут пафосних промов у стилі Перрі Мейсона чи раптових «роялів у кущах». Автор демонструє внутрішню кухню українського судочинства: зі схемами, негласними домовленостями, тиском системи та етичними розтяжками, на яких змушений балансувати захисник. Текст відчувається «густим» і справжнім; це не вигаданий світ, а реальність, яку ми щодня бачимо в новинах, але тепер — очима того, хто сидить за столом захисту.

Проте професійне минуле автора накладає на текст і певні обмеження, які можуть стати бар'єром для пересічного читача:
Місцями книга більше нагадує розлогий юридичний висновок, ніж художній твір. Діалоги героїв іноді стають занадто функціональними, позбавленими живої емоційності, бо вони «проговорюють» справу замість того, щоб просто жити в кадрі.
Опоненти Коротича прописані дещо плакатно. Вони - уособлення «зла в погонах» чи корупції, але їм катастрофічно бракує внутрішньої глибини та людяності, навіть негативної. Через це подекуди зникає ефект інтелектуальної дуелі, перетворюючись на боротьбу героя з безликою машиною.

Цей роман однозначно варто прочитати тим, хто цінує романи Джона Грішема, цікавиться юриспруденцією або хоче зрозуміти, як реально працює (чи не працює) закон в Україні.
Любителям легкого читання, динамічних бойовиків та читачам, які терпіти не можуть юридичну термінологію в художніх текстах буде тяжко.