Твір, який обов'язково потрібно прочитати, а також час від часу перечитувати. Це історичний портрет епохи, нравів, характерів, народу та його традицій, який геть не застарів. Більше того, читаючи його, доходиш висновку, що і люди зовсім не змінилися. Єдине, що помалу змінюється , це портрет Києва.
Михайло Старицький із геніальною виразністю та гумором, що подекуди має майже непомітну межу із сарказмом, зображує головних героїв: розпещену батьками та не гарну собою Проню Сірко, самозакоханого, з претензією на модність та гонор брехуна Свирида Голохвостого, та просту і працьовиту дівчину Галю, а також представників старого покоління, а саме - їхніх батьків. Свирид Голохвостий має талант знаходити собі проблеми там, де можна було їх обійти стороною. Однак основна його біда в тому, що він вирішив сісти відразу на два стільці та зручно закинути ноги, тому він і женеться, як кажуть в народі, "за двома зайцями".
В результаті вдалого та майстерного розкриття сюжету та дотепних діалогів до головного персонажа Свирида, якому відверто симпатизує читач на початку п'єси, і головної героїні Проні, котра викликає саму лише насмішку, кардинально міняється ставлення. Щирі почуття дівчини, її вірність, її віра у кохання та чесність коханого, а також готовність відстоювати це кохання у всього світу викликають справжню повагу та прихильність.