Захисники Мальти

Маю визнати, що після київських драконів Катерини Штанко  я думав, що мене вже нічим не здивувати, та Інна Данилюк була проти. У книзі «Чарівні дракони острова Ґозо» вона переносить весь цей двіж на Мальтійський архіпелаг. Це такий собі сонячний, морський релакс-детектив із дрібкою магії, який читається як ідеальна відпустка, де замість екскурсоводів у тебе - крилаті рептилії.

Головна героїня, дівчинка на ім'я Ліза, приїздить на канікули до своєї бабусі на острів Ґозо. Місце просто пушка: скелі, блакитна вода, стародавні храми. Але Ліза не звичайна туристка, вона відчуває, що острів дихає чимось невидимим. І тут вона знаходить... ні, не просто дракона, а ціле таємне співтовариство. Виявляється, дракони на Ґозо - це не легенди для розводу туристів на сувеніри, а реальні охоронці острова, які ховаються від людських очей.
Головна фішка тут у взаємодії. Це не епічна війна за престол, а дуже тепла історія про дружбу, довіру і те, як важливо берегти природу та стародавні таємниці. Ліза стає своєю в цьому магічному світі, вчиться розуміти мову драконів і разом із новими друзями намагається захистити цей крихкий мир від тих, хто хоче використати магію острова у своїх корисливих цілях. Це такий собі екологічний маніфест, загорнутий у яскраву обгортку фентезі.

Хоча мужикам з України поки і не світить поплавати в Середземному морі чи почухати дракона за вушком, та це не має пременшувати цей світлий і затишний вайб. Інна Данилюк дуже круто описує атмосферу Мальти - ти прямо відчуваєш запах солі та смак місцевих смаколиків через сторінки. Це ідеальна книга для тих, хто хоче трохи магії в реальному світі без зайвого скла і жорсткості.