Земля

Книгу читала ще в шкільні роки, але тоді все не так сприймалося, розумілося… Перечитавши її зараз, залишилась під враженнями.

Книга глибоко емоційна, насичена, болюча. Авторка висвітлює проблеми землевласництва, прагнення до матеріальних багатств, що руйнує найміцніші родинні звʼязки.

Як на мене, основним героєм виступає саме земля. Мені цікаво було читати, як сімʼя Івоніка цінувала працю, добре відносилися до худоби, любили  свою землю, дбали про неї, адже вона їхня годувальниця, найцінніший скарб. Але чи дійсно земля  - це цінність? А може це спокуса, яка отруює душу? Чи думали герої , що саме земля приведе до найстрашнішої трагедії?

Уявляю собі двох братів Михайла - працьовитого, доброго, щирого, відкритого. У його ставленні до землі немає жадібності — лише відповідальність і любов до праці. І Саву - корисливого, здатного на зраду, він не бачить у землі нічого, крім засобу для власної вигоди. І думаю, невже два найрідніші брати і можуть бути такими різними… Те як Сава розмовляв з мамою і татом - зневажливо, на підвищених тонах в досі не вкладається в голові. Він був засліплений гріховним коханням,йому його циганка Рахіра була ріднішою, заради неї готовий був пожертвувати всім…

А як тонко авторка зобразила силу батьківської любові. Вони виростили синів у праці та чесності, вчили їх добрим вчинкам. Їхній біль після смерті Михайла відчувається майже фізично: це не просто трагедія батьків, це злам усього їхнього світу. Особливо вразила  сцена, коли Івоніка, попри біль і гнів, все ж намагається врятувати Саву — не як злочинця, а як власну кров, свого зламаного й заблукалого сина, єдиного, який залишився живим. У цьому проявляється глибока гуманність і сила духу.

Книга читалася важкувато в плані психологічної напруги, а також через специфічність мови, наявність діалектних слів ( хоча добре, що знизу є зноски і не треба було шукати допомоги у Гугл). Але з іншого боку, це дало можливість читати книгу повільніше і глибше зрозуміти історію.

Книга залишила після себе важке, але важливе відчуття: людина має берегти в собі Людину, бо інакше навіть найбільше багатство перетвориться на джерело трагедій. Ця повість — гіркий, але мудрий урок, який залишається актуальним і сьогодні.