Життя собаки -вовка

Читала цю повість у пʼятому чи шостому класі, читала без скорочень. Читала і плакала. Взагалі не можу читати книги про тварин, де йде опис знущання з них. А тут головний герой - тварина, напіввовк-напівсобака на прізвисько Біле Ікло. Тварина, що освоює з богами, тобто людьми, Північ Америки в далекі часи, коли всі шукали, як прокляті, золото. Історія непроста, читати цю книгу підліткам я б особисто заборонила. Як можна спокійно сприймати собачі бої чи смерті тварин, хай це навіть дикі вовки? Історія доволі реалістична й повчальна. Виявляється, з дикого вовка можна зробити вірного слугу-собаку, який допомагатиме не лише в пошуках дорогоцінного металу. Саме трактування у тексті людей як богів чимось мене повертає до «Маленького принца», що зʼявився набагато пізніше. Ми відповідальні за тих, кого приручили. Тож і доля Білого Ікла вірно служити богам-людям, які, втім, не всі готові нести відповідальність.