Життєписи дванадцяти цезарів

Светоній — не історик у сухому сенсі слова. Він — майстер людських портретів, літописець у тозі, який не боїться зазирнути в закулісся імперської влади. У “Життєписах” немає прикрашення — є факти, плітки, анекдоти, документальна точність і театральна барвистість водночас. Светоній занотовує усе: як хтось їв, кохав, вбивав, як реагував на сни, знамення чи власну тінь. Його цікавить не тільки те, як цезарі керували імперією, а й як вони поводилися вночі, кого боялися, що носили, з ким спали і як помирали. Ця книга — майже римський Instagram античних часів: без фільтрів, з багатьма “історіями”, часто шокуючими, інколи брутальними, але від того ще більш захопливими. І водночас — це глибокий аналіз природи влади, яка, отримавши абсолют, починає пожирати душу.