Зникнення з 70-х на фоні окультизму і таро

Коротше, бро, готуй валідолу пачку, бо ми залітаємо в наймасштабніший і найемоційніший кейс у кар'єрі Корморана Страйка. «Бентежна кров» - це п'ята книга серії, і тут Роберт Ґалбрейт видає такий об'єм і таку густу атмосферу, що я свого часу забув про сон, поки не дочитав цю книжку. 

В цій частині Страйк поїхав у Корнуолл провідати свою хвору тітку, це взагалі сумна лінія, готуй хустинки. Там до нього підходить жінка і просить розслідувати зникнення її матері, Марго Бамборо, яка безслідно випарувалася аж у 1974 році. Уявляєш? Майже 50 років тому! Марго була молодою лікаркою, вийшла з роботи і просто зникла з лиця землі. Слідство тоді зайшло в глухий кут, бо головний детектив поїхав мізками і почав малювати окультні знаки замість звітів. Страйк і Робін беруться за цю безнадійну справу, де свідки або померли, або все забули, а докази вкрилися товстим шаром пилу.
Оскільки старий слідчий був схиблений на гороскопах і таро, Страйку доводиться розгрібати його записи, де підозрювані зашифровані за знаками зодіаку. Це створює такий містичний і трохи стрьомний флер, хоча ми ж знаємо: Страйк вірить лише в логіку. Але колупатися в минулому, де повно серійних вбивць, окультизму і старих таємниць - це чистий каєф для нього і для мене.
Кстаті, у цій книзі Робін нарешті остаточно розправляє крила. Вона не просто напарниця, вона - двигун слідства. Її боротьба з сексизмом, внутрішніми травмами після розлучення і неймовірна емпатія допомагають розколоти тих свідків, які зі Страйком навіть говорити не хотіли б. Її розвиток як профі тут просто на висоті.
Якщо в минулих книгах ми просто підозрювали, що між Страйком і Робін щось є, то в «Бентежній крові» напруга стає майже відчутною на дотик. Це той самий повільний «slow burn» роман, де кожен погляд і кожен жест змушують фанатів кричати: «Та поцілуйтеся вже нарешті!». Але робота понад усе, і ця внутрішня боротьба додає книзі глибини.