Звіздочолий

Історія про перегони, іподроми, коней, ставки, букмекерів. Про те, що полюбляють англійці, і те, що є трохи далеким для нас, принаймні для мене. Тому «Звіздочолого» читала з інтересом, але без азарту. Проте - до справи. Шерлок Холмс та доктор Ватсон їдуть на поїзді до Дартмура розслідувати справу про зникнення фаворита перегонів коня Звіздочолого та вбивство його тренера Джона Стрекера. Полковник Росс, власник коня, у розпачі. Кому було вигідно, щоб кінь не вийшов на старт? Напевно, таких людей виявиться чимало, однак навіщо вбивати Стрекера, ще й ножем? Підозрюваним називають букмекера Фіцроя Сімпсона, що напередодні злочину ввечері був на території стайні та дуже цікавився перегонами. Та й краватку Фіцроя знайдено біля трупа. Невже все так очевидно та банально? Для звичайного інспектора - так, проте не для легендарного Шерлока Холмса, що обовʼязково має не просто досконало вивчити повідомлення в пресі про цю справу, а й опитати всіх свідків та дослідити територію злочину. Тож, провівши своє розслідування, наш геніальний слідчий доходить не менш геніального висновку щодо вбивці та мотиву. І він, цей висновок, однозначно здивує вдумливого читача, хоча все виявиться не настільки логічним, як завжди. 
Сучасники критикували Конан Дойла, мовляв, він наробив помилок в описі життя букмекерів та неправильно описав внутрішню кухню перегонів. Для мене як людини далекої від цього все виглядало цілком логічним та правдивим. Але від оповідання залишився не дуже приємний присмак. Повіяло болотами, глиною, мрякою, дощами. Така собі осіння атмосфера.