Увазі читача пропонується філософська праця, в якій найбільш осібні людські переживання, такі як самотність, жах, враження ілюзорності, передбачення, déjà vu чи відчуття прекрасного, тлумачаться не як суб’єктивні емоції, а як фундаментальні екзистенційні стани – буттєві настрої, завдяки яким людині розкривається сутність буття. Ці настрої, на думку авторки, лежать в основі мистецтва і філософії, дозволяючи їм зазирнути за завісу ілюзорності, в якій ми всі «ніби є», і побачити істину. Лише повертаючись до буттєвих настроїв як до свого джерела, філософія здатна вивільнитися від пустої абстрактності, що нині в ній панує, і «повернутися до тієї сутнісної простоти, в якій вона вже ніколи не відступить від свого прямого призначення, ніколи вже не буде суто теоретичною, відстороненою від людини і її тривоги за власне буття».