Україна починає реабілітовувати своїх героїв. Із забуття їх повертають журналісти, письменники кінорежисери. Так сталося з найсильнішою людиною планети, уродженцем закарпатського села Білки (на той час перебувало під владою австріяків) Іваном Фірцаком, про якого вперше написав журналіст Антон Копинець.

Історія створення цього роману не менш цікава, аніж життєпис Івана на прізвисько Сила. Спочатку закарпатський письменник Копинець робив нотатки, присвячував радіопередачі своєму другу й землякові, а потім вирішив створити повноцінну художню біографію. Але на заваді стала радянська влада. У 1969 році твір був переданий до видавництва. А вже в 1972 році з’явився… ідеологічно ретушований роман зі зміненою хронологією та редакторськими правками. У таку немилість совєтської влади Копинець потрапив тому, що був патріотом, вболівав за свобідну Україну. За це поплатився в’язницею та засланням. Така доля, до речі, спіткала й Іванового сина, якому країна рад начепила ярлик буржуазного націоналіста, приписавши йому приналежність до ОУН, заплямувавши тим самим репутацію батька. Попри підніжки совкової влади, її вперте небажання помічати й замовчувати українських героїв – автентичний рукопис все ж повернувся у рідні пенати у 2012 році. Завдяки «Нашому формату» й Еліні Дегтярьовій,онучці Антона Михайловича Копинця, читач має змогу прочитати біографію І.Сили без купюр.

Навіть на відстані років важко повірити у те, що простий селянин, русин із Підкарпатської України досяг таких видатних результатів у спорті. Це наслідки як природної сили, так і постійних тренувань під керівництвом тренера Онджея Неймана. Іван завоював титул чемпіона Чехословаччини, піднявши 160-кілограмову штангу. На той час це був рекорд, адже попередній важкоатлет республіки Колар Грдлічка взяв лише 120 кг. Не будучи професійним боксером, Сила переміг найсильнішого спортсмена Англії Джексона, за що удостоївся почестей від самої королеви Великобританії та Ірландії. На іспанській кориді голими руками здолав важезного бика, відірвав йому роги. На Сході поклав на лопатки сумоїста, важчого на 20 кг. З цирком пані Герцфертової атлет об’їздив понад 60 країн світу, дивуючи публіку своїми трюками (деякі з них не можуть повторити і досі), неймовірною силою.

В уяві читальника, мабуть, складається образ такого собі А.Шварцнеггера чи С.Сталоне, груда м’язів і дурної сили без клепки в голові, котра покликана бити рекорди та брати щонайбільшу плату за трюки. Веселити публіку, розважати високих чинів, немов худоба сліпо виконувати накази розпорядниці цирку за гроші. На щастя, це не так. Антон Копинець змальовує не героя блокбастеру, не картонного персонажа бойовика, який мочить усіх, бо він такий потужний і гори йому по коліна. Письменник зображає живу людину, яка має не тільки силу, а й серце і душу. Може сумніватися, переживати, боятися. Автор подає емоційній бік І.Сили у просторих внутрішніх монологах, створюючи чіткий контраст між зовнішнім та внутрішнім життям.

Образ Кротона (сценічне псевдо Фірцака) доповнюється моральними імперативами. Романіст наділяє свого героя загостреним відчуттям справедливості, християнським чеснотами, громадянським чином. Про ці вагомі конструкти пише й говорить саме закарпатський письменник, на відміну від пізніших інтерпретаторів життя Івана Сили, які мовили лише про його мускульну здатність та подвиги. Після того, як Іван пориває із чеським цирком пані Герцфертової він із сім’єю повертається до рідної домівки, де на нього чекає батьківська хата із старим няньком. Слава про українського геркулеса дійшла і до його рідного села Білки, де односельчани зверталися до Фірцака зі своїми проблемами. Кому допомагав порадою, кому грошима. Кротон завоював довіру людей, став авторитетною людиною, тому з певністю можна сказати, що мав здібності й громадського діяча. На жаль, за тих непростих часів цей нахил не зміг розвинутися. Фірцакова громадська активність закінчилася в’язницею, і, мабуть, ще одним яскравим учинком (про який ніхто не говорить) у його біографії – визволення русинських повстанців із в’язниці.

Іван Силач жив у драматичний для свого краю період. Влади змінювалися, як пори року: Австро-Угорська імперія, Чехословацька республіка, Карпатська Україна, мадярська окупація, Радянська Україна. Але за кожного нового царя чи імператора, нового князька чи бюрократа русинам жилося все гірше і гірше. Автор маленькими штришками відтворює нам цю епопею закарпатського регіону. Завдяки яскравій мовній палітрі передає атмосферу, звичаї, побут народу Карпат. Чого тільки вартує багатий діалектний словник книжки, у якій грамотно подані значення слів, притаманних цій частині України. Заслуга Антона Копинця полягає у створенні самобутнього, рельєфного образу як епохи, так і окремого регіону в ній. Також у виданні представлена серія світлин, фотохроніка, присвячена І.Силі, яка унаочнює життєпис важкоатлета.

Україна за 23 роки своєї незалежності тільки починає розкривати, пізнавати й звеличувати своїх героїв. Іван Фірцак-Сила-Кротон – народний герой, який ще при житті став легендою, якому по смерті встановили пам’ятник та зняли фільм на його честь. Саме такі позитивні українські персонажі мають лягти в основу коміксів, історії про них повинні бути в шкільних хрестоматіях, щоб підростаюче покоління могло на когось рівнятися.

Сайт НСПУ (http://ualit.org/?p=14522)